Повернутись до журналу

Дмитро Гордєєв як учень Федора Шміта і представник харківської школи мистецтвознавства (за новими архівними матеріалами)

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Соколюк Людмила
Стор.:
102–113
УДК:
7.0722(477.54)*Горд:82-6“1925-60”
DOI:
https://doi.org/10.15407/um-etnolog.2025.22.102
Бібліографічний опис:
Соколюк, Л. (2025) Дмитро Гордєєв як учень Федора Шміта і представник харківської школи мистецтвознавства (за новими архівними матеріалами). Українське мистецтвознавство, 22, 102–113.
Отримано:
16.06.2025
Рекомендовано до друку:
02.10.2025
Опубліковано
18.12.2025

Автор

Соколюк Людмила

докторка мистецтвознавства, професорка, академікиня НАМУ, професорка кафедри теорії і історії мистецтв Харківської державної академії дизайну і мистецтв (Харків, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9564-8672

 

Дмитро Гордєєв як учень Федора Шміта
і представник харківської школи мистецтвознавства
(за новими архівними матеріалами)

 

Анотація

У статті досліджується наукова діяльність Дмитра Гордєєва – учня візантознавця Федора Шміта. З 1925 року Д. Гордєєв мешкав у Тифлісі (тодішня назва столиці Грузії – Тбілісі) і займався вивченням середньовічного грузинського мистецтва як художньої культури однієї з країн візантійського кола. Після від’їзду Ф. Шміта в 1921 році з Харкова до Києва, а в 1925 році до Ленінграда, Д. Гордєєв, залишаючись у Тифлісі, продовжував співпрацювати з іншими учнями названого вище видатного вченого при Харківському університеті. Ними були О. Берладіна, О. Нікольська, Т. Івановська та ін., які залишались у Харкові. У липні 1926 року Д. Гордєєв був офіційно призначений керівником харківської підсекції сходознавства при кафедрі мистецтвознавства Всеукраїнської академії наук, що в той час містилася в Києві. Невдовзі до харківської сходознавчої групи приєднався фахівець із мистецтва Азербайджану, київський професор В. Зуммер, який переїхав у Харків. Авторка цієї статті, спираючись на архівні документи, представлені листуванням Д. Гордєєва з О. Берладіною, значно розширила відомості про публікації, доповіді та повідомлення самого Д. Гордєєва, а також певною мірою про наукові праці членів його підсекції. Уперше розкрито діяльність Д. Гордєєва як наукового й літературного редактора, а також культуру спілкування з колегами. Дослідження має перспективи продовження.

 

Ключові слова

образотворче мистецтво, Д. Гордєєв, учні Ф. Шміта, харківська школа мистецтвознавства, О. Берладіна, мистецтво народів Кавказу, сходознавство.

 

Джерела та література

  1. Архів ЦДАМЛМ України. Ф. 208. Оп. 1. Од. зб. 63 (Листи Д. П. Гордєєва до О. Я. Берладіної). 79 арк.
  2. Антонович Є., Удріс I. Нариси з історії українського мистецтвознавства: Історія українського мистецтва в працях вчених київської школи кінця ХІХ – початку ХХ століття. Київ ; Кривий Ріг, 2004. 273 с.
  3. Бонь О. Дмитро Гордєєв та діяльність харківських мистецтвознавців у 1920–1930-х роках. Київські історичні студії. 2016. С. 70–78. URL : https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/15894/1/O_Bon_KS_1_2016_IS.pdf (дата звернення 25.01.2025).
  4. Іваненко С. О. Життєвий шлях мистецтвознавця Дмитра Петровича Гордєєва (спроба реконструкції). Культурна спадщина Слобожанщини. Культура, мистецтво, філософія, охорона пам’яток : збірка науково-популярних статей. Харків : Курсор, 2011. Вип. 24. С. 23–32.
  5. Іваненко С. О. Українське мистецтвознавство в дослідженнях представників харківської мистецтвознавчої школи першої третини ХХ століття : автореф. дис. канд. мистецтвозн. : 26.00.01. Івано-Франківськ, 2019. 20 c.
  6. Історія українського мистецтва : у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник. Київ, 2006. Т. 4 : Мистецтво ХІХ століття. 759 с.
  7. Історія українського мистецтва : у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник, наук. ред. Т. Кара-Васильєва. Київ, 2007. Т. 5 : Мистецтво ХХ століття. 1048 с.
  8. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України ХVІІ–ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика. Львів : Свічадо, 1996. 230 с. : іл.
  9. Князь Г. Г. Гагарин. Собрание византийских, грузинских и дренерусских орнаментов и памятников архитектуры. Б. м., 1892.
  10. Матоліч І. З історії українського мистецтвознавства: становлення, провідні особистості, наукові установи, навчальні заклади, сучасні проблеми : монографія. Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2023. 489 с.
  11. Мистецтвознавство ХХ століття : хрестоматія-довідник : навч. посіб. / кол. авт. : А. Баканурський та ін. ; упоряд. А. Білик, С. Думасенко. Херсон : ОЛДІ-ПЛСК, 2017. 424 с.
  12. Побожій С. І. Становлення й розвиток мистецтвознавства у Харківському університеті (1805–1920 рр.) : автореф. дис. канд. мистецтвозн. : 17.00.04. Київ, 1993. 26 с.
  13. Побожій С. Олена Нікольська: Портрет на тлі тоталітарної доби. Пам’ятки України. 1998. № 31 (118). С. 116–122.
  14. Соколюк Л. Харківська мистецтвознавча школа (1900-ті – початок 2020-х років). Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків : ХДАДМ, 2021. Вип. 2. С. 55–70. DOI : https://doi.org/10.33625/visnik2021.02.055.
  15. Ханко В. М. Гордєєв Дмитро Петрович. Енциклопедія Сучасної України. URL : https://esu.com.ua/article-31130 (дата звернення 23.01.2025).
  16. Ходак І. Науково-дослідна кафедра мистецтвознавства: початковий період діяльності (1922–1924). Студії мистецтвознавчі. 2014. Чис. 2. С. 109–125.

 

Конфлікт інтересів

Авторка не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

 


Використання штучного інтелекту

Не використовувався.


The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ