Здійснення кінофікації України у 1920-х роках

Автор

Росляк Роман

кандидат мистецтвознавства, доцент, провідний науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5432-2895

Здійснення кінофікації України у 1920-х роках

Анотація

У статті проаналізовано проведення кінофікації в Україні в 1920-х роках. Процес кінофікації активізувався після запровадження нової економічної політики (1921) та створення в наступному році Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Перед кіновідомством постала проблема централізації розпорошеної кіногалузі. Особливе місце відводилося кінотеатрам, що мали стати основою економічної бази ВУФКУ. Незважаючи на спротив з боку місцевих органів влади, наприкінці 1922 року основна маса кінотеатрів перейшла під юрисдикцію ВУФКУ. У 1924 році кінотеатри на два роки звільнялися від сплати орендної плати; по закінченні цього терміну рішенням вищих органів влади 110 кінотеатрів було передано до основного капіталу ВУФКУ. Кінотеатри поділялися на державні, що перебували в експлуатації ВУФКУ, і комерційні, що їх орендували різні організації та приватні особи. Поява платоспроможного глядача сприяла розвитку широкої мережі комерційних кінотеатрів, у яких ціни були вищими, але основу репертуару складали популярні фільми іноземного виробництва.

У 1920-х роках активно розвивалася робітнича клубна мережа. Ціни на квитки в робітничих клубах були відносно невисокі, але основу репертуару складали головним чином фільми радянського виробництва. Водночас деякі робітничі клуби задля отримання більших прибутків намагалися переходити на комерційні засади (так звані експлуатаційні клуби).

Активно (хоча й дещо безсистемно) у цей час здійснювалася кінофікація сільської місцевості. На відміну від росії, де використовувалися пересувні кінопроєкційні установки, в Україні перевагу надавали стаціонарним. На перших порах кінофікація сільської місцевості здійснювалася коштами ВУФКУ. Згодом до цієї справи долучилися інші організації; нерідко вони переслідували власні інтереси, намагаючись охопити найбільш привабливі у фінансовому плані регіони. Тож упродовж 1920-х років створити чітку систему кінофікації села не вдалося.

З метою нагромадження коштів, їх планового розподілу й використання на початку 1930 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР ухвалили постанову «Про фонди кінофікації УСРР», згідно з якою, було створено спеціальні фонди кінофікації: центральний, Автономної Молдавської СРР, округові та міські.

Ключові слова

кінофікація, ВУФКУ, нова економічна політика, кінотеатри, робітничі клуби, кіноустановки.

Джерела та література

1. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України). Ф. 166. Оп. 3. Спр. 122.
2. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 144.
3. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 853.
4. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 560.
5. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 756.
6. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1078.
7. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1470.
8. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1477.
9. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1483.
10. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1485.
11. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 1487.
12. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 8599.
13. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 8. Спр. 585.
14. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 8. Спр. 588.
15. ЦДАВО України. Ф. 539. Оп. 6. Спр. 873.
16. ЦДАВО України. Ф. 2708. Оп. 1. Спр. 26.
17. Антонов Е. Як працюють державні кінотеатри. Кіно. 1926. № 11. Жовтень. С. 15.
18. Берман Л. Кино на Украине. Экран. 1923. № 1. С. 6.
19. Воробйов І. Кіноробота на селі. Література й мистецтво. 1930. № 1. 5 січня. С. 1.
20. Всем губисполкомам Украины: Приказ НКВД и НКП УССР № 488 от 24/24 апреля 1922 г. Фото-Кино. 1922. № 1. Октябрь. С. 26.
21. Кодекс законів про народну освіту. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. 1922. Відділ перший. Ч. 49. 19 грудня. С. 926.
22. Лобанова Н. Проведення кінофікації на початку 30-х років XX ст. на Чернігівщині (за документами Державного архіву Чернігівської області). Архіви України. 2014. № 1. С. 168‒178.
23. Мандрик Я. Кінофікація українського села наприкінці 20-х ‒ у 30-ті роки ХХ століття як засіб насадження комуністичної ідеології. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2001. Вип. IV‒V. С. 95‒100.
24. Миславський В. Н. Становлення кінофікації і кінопрокату (1922–1930). Історія українського кіно 1896–1930: факти і документи. Харків : Дім Реклами, 2018. Т. 1. С. 516‒677.
25. Передвижное кино и работа ВУФКУ на селе. Экран. 1923. № 1. С. 26.
26. Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народних Комісарів УСРР від 25 січня 1930 р. «Про фонди кінофікації УСРР». Збірник законів та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. 1930. Відділ перший. № 4. 20 березня. Арт. 41.
27. Приказ № 474 по Народному комиссариату просвещения УССР от 21 апреля 1922 г. Всем губернским отделам народного образования. Фото-Кино. 1922. № 1. Октябрь. С. 26.
28. Прокофьев В. На пути кино. Фото-Кино. 1922. №1. Октябрь. С. 6.
29. Протоколи Правління ВУФКУ (1922–1930 рр.) : зб. арх. док. / передм., упоряд., комент., прим. Р. В. Росляка ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ : Ліра-К, 2018.
30. Росляк Р. Кінофікація та організація кінопрокату. Історія українського кіно. Київ, 2016. Т. 2 : 1930–1945. С. 220‒249.
31. Файєр М. Чому кіно на селі дефіцитне? Кіно. 1929. № 9/10. Травень. С. 4.

Конфлікт інтересів

Автор не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.