Освітньо-виховні ініціативи Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича (на прикладі Дитячої музичної студії Савелія Футорянського)

Автор

Шеремета Ірина

молодша наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8484-2026

Освітньо-виховні ініціативи Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича (на прикладі Дитячої музичної студії Савелія Футорянського)

Анотація

У статті висвітлено діяльність Дитячої музичної студії при Всеукраїнському музичному товаристві ім. М. Леонтовича (далі – ВМТЛ; Товариство), що існувала лише шість місяців у 1923 році. За допомогою архівних матеріалів і тогочасних періодичних видань реконструйовано хронологію подій, а також окреслено деякі навчальні дисципліни Студії. Окрему увагу приділено постаті Савелія Футорянського, який був ключовим педагогом і керівником Студії. Серед її співпрацівників також були Григорій Верьовка, Павло Тичина та Лідія Папарук.

Дитячу музичну студію було створено в рамках тогочасної культурної політики для розвитку музичної освіти, зокрема музичного виховання дітей і підготовки майбутніх музичних кадрів. Її навчальна програма передбачала два основні напрями: базову музичну підготовку (хоровий спів, музичну грамоту, історію музики, слухання музичних творів, ритмічну гімнастику) та дитячу творчість (гру на фортепіано, диригування, ударний оркестр, театральні інсценізації, музичну, літературну та пластичну творчість). Студія сприяла всебічному творчому розвитку дітей, поєднуючи елементи музичної освіти та мистецької діяльності.

Основні педагогічні принципи С. Футорянського ґрунтувалися на вимогливому підході до музичного виховання, використанні високопрофесійних музичних творів, змістовно й музично відповідних для розвитку дітей, а також на застосуванні комплексного методу навчання. Він узяв на себе викладання більшості дисциплін Студії, зокрема музичної творчості, гри на фортепіано, слухання музики, музичної грамоти, а також спільно з Л. Папарук хорового співу. Саме С. Футорянському належала ідея створення дитячого музичного журналу. П. Тичина мав навчати дітей словесної творчості, а Л. Папарук – проводити музично-драматичні інсценізації. Вакантні посади інших викладачів Студії стали одним із чинників її подальшого закриття.

Хронологія діяльності Студії: 20 січня 1923 року С. Футорянський підготував «Докладну записку про Дитячу музичну студію», яка 11 лютого була попередньо затверджена президією Товариства. 24 лютого Футорянський представив концепцію Студії на загальних зборах ВМТЛ, де також було затверджено організаційне бюро. 28 лютого його офіційно призначено очільником Студії. У березні-квітні розпочато навчальний процес, а 1 травня відбувся перший (і, ймовірно, єдиний) концертний захід студійців. Водночас поглиблювалися фінансові труднощі, а також відчувався брак приміщення, педагогів та учнів, що зрештою призвело до припинення роботи Студії 29 серпня 1923 року за рішенням президії ВМТЛ.

Дитяча музична студія при Всеукраїнському музичному товаристві ім. М. Леонтовича була короткотривалою, але важливою спробою розвитку дитячого музичного шкільництва. Її закриття стало значною втратою для української музичної освіти, зокрема в частині експериментальних підходів до навчання дітей. Пропоноване дослідження сприяє глибшому розумінню специфіки розвитку музичної педагогіки в Україні, зокрема в 1920-х роках, та відкриває нові можливості для подальших наукових розвідок у цій галузі.

Ключові слова

Дитяча музична студія Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича (1923), музична педагогіка, дитяче музичне виховання, С. Футорянський.

Джерела та література

1. [Б. п.] В Музичнім товаристві ім. Леонтовича. Музика. 1923. № 6–7. С. 40.
2. [Б. п.] В Музичному Т[оварист]ві ім. Леонтовича. Музика. 1923. № 2. С. 23.
3. [Б. п.] З українського культурного життя. Нова громада. 1923. № 1–2. С. 25.
4. [Б. п.] Музичне товариство імени Леонтовича (допис). Червоний шлях. 1923. № 8. С. 288–290.
5. Вольтер Н. Слухання музики. Музика. 1924. № 4–6. С. 28–32.
6. Гольденберг Н. Дитяче музичне виховання як основа дитячої музичної освіти. Музика. 1924. № 1–3. С. 6–14.
7. Грінченко М. Музичне життя у Київі. Червоний шлях. 1923. № 2. С. 265–266.
8. Кулаковський Л. Ритмічна гімнастика Ж. Далькроза та її значіння. Музика. 1925. № 5–6. С. 209–214; № 7–8. С. 261–266.
9. Матеріали з приводу створення та закриття Дитячої музичної студії при Музичному товаристві ім. Леонтовича // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 50. № 762.
10. Протоколи засідань Президії Музичного товариства ім. Леонтовича за 1923, 1924 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 50. № 273.
11. Статут Комітету пам’яті Леонтовича // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 50. № 2.
12. Футорянський С. Новые гусельки, дошкольный сборник для пения; Новый сборник игр с пением. Москва : Госуд. издательство, 1923. [Рецензія на видання.] Більшовикю 1923. 3 листоп. № 250. С. 4.
13. Шеремета І. Музична періодика Всеукраїнського музичного товариства імені М. Д. Леонтовича: сторінки історії. Студії мистецтвознавчі. 2018. Чис. 1. С. 65–74.
14. Шульгіна В. Д. Українська музична педагогіка: підручник. Київ : НАКККіМ, 2016. 264 с.
15. Шульгіна В., Яковлев О. Музична школа в національно-освітньому просторі України (20-ті роки XX століття). Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. 2008. Вип. XII–XIII. С. 65–73.
16. Яф. [Футорянський С.] Музичне т[оварист]во ім. Леонтовича. Більшовик. 1923. 12 серпня. С. 4.

Конфлікт інтересів

Авторка не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.