Етичні зобов’язання редакційної колегії збірника

Редакційна колегія несе відповідальність за видання.

Редакційна колегія розглядає всі рукописи, представлені до публікації та здійснює все необхідне для того, щоб рецензування було якісним, чесним, неупередженим і своєчасним.

Рецензентами рукописів можуть бути як члени редакційної колегії щорічного збірника наукових праць «Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії», так і сторонні висококваліфіковані спеціалісти, які володіють глибокими професійними знаннями та досвідом роботи у сфері проблематики, якій присвячено рецензовану статтю та не мають будь-якого конфлікту інтересів з автором статті.

Процедуру рецензування (наукової експертизи) проходять усі статті, що надійшли в редакційну колегію, за винятком рецензій на наукові праці та повідомлень інформаційного характеру.

Рішення редколегії щодо прийняття або відхилення статті для публікації повинні базуватися на важливості статті для відповідного наукового напряму, її оригінальності, логічності й чіткості викладу матеріалу, обґрунтованості висновків, відповідності статті профілю збірника.

Редколегія залишає за собою право додатково призначити незалежного рецензента. Кожен науковець зобов’язаний виконувати певну роботу щодо процесу рецензування.

Редакційна колегія щорічника залишає за собою право на повернення статті авторові /авторам на доопрацювання або її відхилення у разі невідповідності тематиці та політиці збірника наукових праць, вимогам до статей, етичним зобов’язанням автора /авторів, негативної рецензії чи наявності суттєвих зауважень рецензентів. Автор зобов’язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.

Редакція видання залишає за собою право на стилістичну правку рукопису та скорочення тексту, зі збереженням його змісту та авторського стилю, а також з обов’язковим погодженням з автором усіх внесених змін.

Редколегія може відхилити рукопис без рецензування, якщо вважає, що робота не відповідає профілю збірника.

Редакційна колегія журналу виступає проти фальсифікації, плагіату, направлення автором однієї роботи у декілька журналів, багатократне копіювання змісту статті в різних роботах, введення громадськості в оману щодо реального вкладу авторів в публікацію.

Редколегія має право вилучити навіть опубліковану статтю, за умов з’ясування порушення чиїхось прав або ж загальноприйнятих норм наукової етики.

Після позитивного рішення головного редактора стаття публікується в збірнику та розміщується на відповідних електронних ресурсах.

Етичні зобов’язання рецензентів

Процедура рецензування є анонімною як для рецензента, так і для авторів і здійснюється двома незалежними рецензентами (подвійне «сліпе» рецензування). Рецензенти не знають про автора, автор – про рецензентів. Члени редакційної колегії не розголошують інформації, що стосується рукопису, нікому, крім самих авторів і рецензентів. Порушення конфіденційності можливе лише у випадку недостовірності або фальсифікації матеріалів.

Рецензенти повинні дотримуватися вимог до етики в наукових публікаціях Комітету з етики в публікаціях (Committee on Publication Ethics) і бути об’єктивними та неупередженими.

Рецензент має об’єктивно й фахово оцінити якість рукопису. Оцінюються відповідність статті профілю видання, новизна, актуальність дослідження, повнота джерельної бази, теоретичні й методологічні засади, оригінальність концепції, глибина осмислення обраного предмета висвітлення, наукова значимість статті, відповідність її структури меті й завданням, логіка викладу матеріалу. Стаття має відповідати вимогам наукового стилю викладу та правилам чинного правопису.

Відповідальність за дотримання авторських прав, зміст статті, достовірність поданої в ній інформації, правильність написання власних назв (прізвища, імена, географічні назви, назви навчальних закладів, установ тощо) несе автор /автори.

Рецензент має поводитися з рукописом, що підлягає рецензуванню, як з конфіденційним документом: не показувати рукопис іншим особам, не обговорювати його з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.

Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою іншою відомою йому опублікованою статтею або рукописом.

Рецензенти мають чітко пояснити й аргументувати свої міркування щодо статті, щоб члени редколегії й автори зрозуміли, на чому базуються їхні зауваження й висновки. Будь-яке твердження про те, що певні матеріали статті були вже опубліковані раніше, має супроводжуватися посиланням на відповідне джерело.

Рецензент повинен своєчасно надати відгук на рукопис.